Svoboda-1933-254

український дневник

І ОРГАН ЗАПОМОГОВОІ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ
СОНМ В ЗЛУЧЕНИХ ДЕРЖАВАХ АМЕРИКИ.

ОРПС1А1. ОКСАН ОР ТНЕ ЦККАШІАН ИАТІОМИ. А550С.1АТНЖ, 1 пс .

ТРИ ЦЕНТИ.

РІК ХЬІ. Ч. 254. Джерзн Ситі, Н. Дж., середа, 1 листопада 1

УОЦ ХІД. По. 254. Ьрму Сіїу, N. І, «'«ІлеїАцг, МоуетЬег 1, 1933. ТНКЕЕ СЕКТІ.

ПРЕЗИДЕНТ ДОБИВСЯ ЗАКІНЧЕННЯ
ВУГЛЕВОГО СТРАЙКУ

ВАШИНГТОН.— Президент Рузве.тт відбув дов-
ші конференцію з представниками майнерської ю-
Ь Юнайтед Майн Воркера" та з представниками
-талевих підприємств, що мають углеві майни, та
добився під них тимчасової згоди щодо закінчення
страйку лайнерів.

В цій умові підприємства признають юнно „Ю-
пііітед Майн Воркерс" як представницю майнерів,
ніі приймають систему відчекувапня юнійиих вкла-
док иріі виплаті робітничих належитостей та умови
тік «аіюго апалачШського вуглевого кодексу. К«и-
іЬеретіЦІя заявилася теж за те, щобн робітникам
шатати готівкою, а не скриптом, якого вони мо-
жуть уживати тільки в компанійних крамницях.

Робітники мають вертатися до роботи негайно,
підприємці не сміють робити ніякої ріжнипі МІЖ
членами юнії й не-членами.

Умова є тимчасова, а остаточна умова має бути
иключена на конференції робітничої юніі та пред-
ставників власників.

ПІДПРИЄМЦІ ЗАКЛИКАЮТЬ СУД ПРОТИ
„НАИРИ".

ВАШИНГТОН. — Федеральний уряд мусить те-
пер боронити перед судом свого прана встановляти
кодекси для промислів.

Один такий позов внесе проти уряду представ-
ник одного округа Фордової Компанії. Фордова
Компанія закидає урядови безправство у відкинен-
ий' її пропозиції в конкурсі па авта, не зважаючи
на те що їх ціна була з усіх найнижча, при чому
зідчову мотивовано тим, що Форд не погодився
на кодекс „Найри".

Одна будівельна компанія п Ню Иорку пізнала
в сгд федеральний уряд за те, що уряд відкинув
її пропозицію в конкурсі на будову почтового бу-
динку, хоча ця пропозиція була найнижча, а від-
шив її тільки через те. що компанія не підписала
ся ііід кодексом „Найри". Нижчий суд уже признав
тяціяі позовникови, і тепер справа приходить пе-
ред виший суд.

РОБІТНИКИ БОРОНЯТЬ СВОГО ПРАВА ДО ОРГА-
НІЗАЦІЇ ЧЕРЕЗ СУД.

НЮ ИОРК. — Юнія „Бродергуд оф Ьдисон
Ечплоїс" дістала від федерального суду „шджонк-
шен" проти підприємства Ню Иорк Едисон Ко., яка
иборовяе підприємству робити перешкоди коло
організування й .ведення неї робітничої юнп. Ро-
ііітнича юнія предложила на суді докази, що під-
приємство робило юнії перешкоди в організації,
хоча підприємство згодилося кодексом „Найри
признавати юнію.

НЕБУВАЛІ ВИСТУПИ ЮРБИ ПРОТИ СТРАИКО-
ЛОМ1В.

ТЛРОЙТ (Мішіген). — Юрба, зложена з яких
лівтретя тисячі осіб, котрі їхали на яких триста
автах почала зовсім оригінальну кампанію нищен-
ня ріжних підприємств, що ведуть роботу при по-
мочи страйколомів. Юрба нападала на фабрики під-
приємств, вибивала вікна, ломила авта страйколо-
мів. що стояли коло фабрик, тероризувала робіт-
ників, дерла пляни й таке інше.

Повідомлена про напад поліція вислала проти
них відділ поліцаїв, але юрба звичайне вже була
в іншому місці, а коли поліція прийшла туди, юрба
вже була далі Щойно по довгій погоні по місті
вдалося поліції спіймати напасників коло одної
фабрики та звести з ними бійку Більшість юрби
перейшла через границю міста Дітроиту до міста
Гемтрамку, всього кількасот кроків від того міста,
та через границю кпила собі з дітроитської поліції.

Поліція арештувала кількоро людей, але ці від-
пекуються від активної участи. Юнп -страйкуючих
робітників кажуть, що вони теж не мають нічого
спільного з Нападом.
СЛІДСТВО В СПРАВІ НАЦІСТИЧНО! АГІТАЦІЇ
В АМЕРИЦІ. „
1 по ИОРК. — Федеральний прокуратор Ме-
деіілі вже почав покликати' свідків, які мають-зізна-
вати про діяльність націстичних агентів перед ве-
ликою лавою присяжних у федеральнім суді, по-
кликані приятелі Шпанкнебеля вже не запевняють
про його виїзд з краю, але припускають, що він
ще далі в Америці. Агенти федерального уряду шу-
кають Шпанкнебеля. _

До Америки приїхав Мартин Плєтль, представ-
ник німецького союза юній кравецьких робітників
та представник міжнародньої федерації кравців в
Амстердамі. Він каже, що в Німеччині зростає під-
міна опозиція проти гітлєризму. Він упевняє, що
економічне положення Німеччини погіршується та
що заяви уряду про поправу спираються на по-
фальшованій статистиці. „Німеччина стоїть перед
дуже можливою війною або економічною катастро-
фою", казав Плєтль.

Німецько- Американська Торговельна Палата
протестує проти бойкоту німецьких товарів, як про-
ти перешкоди в нормальних відносинах між краями
та як проти удару в політику „Найри' .

.

НІ СВЯТО ГЕРОЇВ,

(В річннцй Першого Листопада 1918).

У нас були свята... Було їх багато

Гучних і бадьорих:

В святочних настроях

Ми гучно й велично їх празннкувалн,

Ьожкам і тиранам чужим покланялись,

Великі пожертви віками давали;

За всіх кронопииців насліно молились

І чола хилили...

Так! В нас були свята! Ох, як їх багато!

Та сталося свято: народиєє свято,
Велике і нове,
Скупане у крови:

Земля вся загула у сурми й тимпани,
Розбились і трісли всі пута й кайдани,
Не здержали нас вже кати ні тирани!
Живий дух іїароду у тіло убрався,
Борцем живим стався
І було в нас свято, крівавеє свято!

Так! Цс було свято! На ворога 'ката
ІЗорпі наші стали
[ голови клали...

У крові ввесь край наш козацький скупався,
У битвах побідних пісня пронеслася,

Стара наша слава до сонця взнеслася;
За кров ї могили всміхнулась нам- воля,
України доля.

Так! Це було свято! Таких небагато...

Блискуче це свято, хоч днів небагато

Воно нам світило,

У пітьмі затьмилось.

Хоч кат знов на костях героїв гу ляє >

Свиті в нас могили Борців розриває.

Та нарід чужих свят в душі вже не мас.

Він верг чужих божків, тиранів проклятих,

Своє має свято:

Це свято побідн, Держави це свято!

Велике це свято! Таких небагато...

Бо борці народу

За життя й свободу,

Цс післанці Божі." їм ввікн честь буде!

Вони не боялись пожертви і труду.

Щоб правду і волю принести для люду;

Нони йшли відважно ц імя Творця-Боїа.

У них перемога!

У пас їх багато,

Святкуймож їх свято!

с. м.

МАШТОБ.ЦІ ПЛЕКАЮТЬ
ФУТРОВИХ ЗВІРІВ.

Теперішня статистика цнка-
/8, що в ІУ25 році були в Ма-
ітобІ тільки 64 фарми футро-
их звірів, а в 1930 р. число
таких фарм збільшилося на
№. На фармах футрових зві-
вт у Мапітобі знаходяться
-пібільшс лисів і кун.

ВТОПИЛАСЯ В ДОЩІВЦІ.

В Петра Сенькова у Винд-
зор, Онт., коло хати стояла
бочка з дощівкою. Дня '28 ве-
ресня, коли н. Ссньків вер-
роботн і пішов до
бочкн по дощівку, щоби вми-
тися, він побачив внетаючі по-
над бочку ноги своєї жінки.
Перестрашений чоловік покли-
кав На поміч сусідку Ганну Ре-
наковську, і вони спільними
силами витягнули Сенькову з
бочки. Вона була те жива, але
померла пІв години пізніше. І >ч іііти
Також пропали з хатн від 700 к ° м '7 е
до 800 долярів. Поліція ЗДО- ЇИ ^а
гадується, що Сенькову вто- 1 янсп 1
пили грабіжники. Але може це і селян,
бути і випадок дивного само- ] Итедн
губства, бо Сенькова вже Д08-І СМ(ИІ(
ший час поводилася дивно й і ,тДали
безупинно на щось потрібно пакам

'"їкові газети

УКРАЇНСЬКІ КОМУНІСТИ
КАЮТЬСЯ.

було їй великих сум грон
які. позичала в чоловіка.

ЗНАХОРКА СПЕКЛА
ДИТИНУ.

На Вилеищині в селі Мілю-
цянах знахорка Мнх. Шоста-
кова лікувала 14-літню Влад.
Лакошонск, хор>< на запалення
шкіри. Вимастила її дігтем ;
підпікала вогнем. Потім
дошці всунула дівчину до го-
рячої печі. Хоч дитина крича-
ла, знахорка держала її в не-
шоби вереди відпали. ДІВ'
[;! зомліла й померла. Полі-
арештувала знахорку й ма-
дівчини. . 4

Отвертнй лист оповістили !
пресі члени центрального ко
мітету Комуністичної Парті
Західньої України і поліські У
країнцї, члени центрального
комітету Комуністичної Пар-
кії Західньої Білоруси. В тім
листі підписані звертаються до
селян, робітників і трудової
інтелігенції західньо - україн-
ських земель із зазнвом, щоби
„дали належну відповідь посІ-
Москви" і звертали їх
З листа віє
глибокий біль, І розчарування
до ,,ідсал,ів", в які вони колись
вірили під гіпнозою агітації
комуністичних агентів.

ГРАБІЖНИЦЬКИЙ НАПАД.

ЧАЙКИ ВРАТУВАЛИ
ФАРМ ЕРА.

У Мнчелтаац у Саскачсвані
саравча так була накинулася
на пшеницю одного тамош-
нього фармера, що не було
І найменшої надії на вратування
І збіжа від цілковитого зни-
щення. Та сталося чудо. . .
Прилетіли кільканацять тисяч
чайок, і як кинулися на сарану,
то все неначе мітелкою замів.
І так збіже було вратоване.

Мормони в стеііті Юта ма-
ють переказ, що 1848 р. са-
рана малощо не знищила все
збіже в їх околиці. Та приле-
тіли морські чайки із Солт
Лейк і знищили всю сарану,
заки ще вона всніла зпишнти
збіже. За це мормони були
такі вдячні, що поклали па-
мятник, який зображає мор-
ську чайку. Разказують мор-
мони^ що сарану випитують
також Індіяни, які сушать І
їдять її. Та й нічого в тім див-
ного. Аджеж євангеліє пише,
що й святий Іван Хреститель
„їв сарану і дикий мід".

Па хату Гсрша
Княжім (Коломиї
напали опришки,
на' револьвери
•о-: опришків були
ранеї

Крії

Шпасера
дена) иічю
узброєні в
:. ВІД куль
нені: Герш
живіт і лі-

ФАЛЬШИВІ 100-ЗЛОТІВКИ.

ву руку, та ного брат, ранений
у голову. Потім опришки взя-
лися грабити, а що їм пере-
шкоджували Сара- й Шіфра
Шпасер, побили їх прикладами'
револьверів і кріса. Тому, що
надїхав віз, опришки змогли
, забрати всього 133 зл. Оп-
До ріжних склепів у Стан,і "і рншки, думаючи, що за ними
славові заходив перед кілько- ! Г0Н)1ТЬ погоня, стали відстрі-
ма днями якийсь порядно оді- іюв . 1т|1ся та зранили одного
тий мужчина і за одержані свого това риша п живіт. Це
дрібні товари платив 100-зло- 1 22-літніГс Іван Блясецький, се-
товимн банкнотами.' Щойно^ лян(Ш )з По[ІельнН к. До шпи
вечором купці зміркували, що тадю в Снятині відвезли ране-

ОТ СОБІ БАРАБОЛЬКА!

Айриші дуже люблять бара-
болі. Неодин хорнй Айриш
(Ірляндець) у шпиталі каже,
що негайно став би здоро-
вим, колиб йому хоч на по-
каз поставили коло ліжка за-
місць цвіті» одну велику ба-
раболю... Каже, та не допро-
ситься, бо ануж переможе йо-
го спокуса й:він проликне си-
ру бараболю. . .

Та не тільки їсти бараболі
люблять Айриші. Люблять і
плекати їх. От, наприклад, Ай-
риш Ф. Д.' Артис, що жне в
місцевості! Сторджон Крік у
Манітобі, виплекав бараболю,
звану „Айриш Коблср потей-
то", що важить 2 фунти й 4
унції. От така собі бараболь-
ка, як куля до полевоТ гарма- 'туру
ти! На вид такої бараболі то
й умираючий Айршн впздоро-
вів би.

УКРАЇНСЬКИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР, ЗА-
МАХОВЕЦЬ НА СОВІТСЬКОГО КОН-
СУЛЯ, ЗАСУДЖЕНИЙ НА ДОСМЕРТ-

НУ вязницю

ЛЬВІВ (Західна Україна). — Наглий суд засу-
див на досмертну вязницю Миколу Лемика, який
убив ренольверовим вйстрілом секретаря совіт-
ського посольства у Львові, а другим вйстрілом ра-
нив урядовця тогож посольства.

Лемика ждала кара снер'ти, але тому, що йому
всього ЇЙ років, покарано його доемертною вяз-
пнцею.

Молодий революціонер заявив, що виконав за-
мах тому, ню хотів тим чином запротестувати про-
ти московськсі політики па Укріпи, якої жертвою
падають міліони людей, що гинуть з голоду.
ЗАМАХ НА ПОСТИШЕВА.
ПАРИЖ (Франція). — Тут одержали відомосте,
що совітська преса замовчує цілковито про рево-
люційний р\ х на Великій Україні Навіті російські
іміґрантські часописи переповнені ріжпими доне-
сеннями про спротив українського народу проти
комуністичних нисланникін Москви. Між іншим до-
носять, що в Харкові кинув був хтось ручну грана-
ту па автомобіль, яким їхав Постишев, московський
диктатор на Україні. Замахонець, кинувши грана-
ту, сховався в парку. 1 хоч поліція парк негайно
перешукала, замаховця не зловлено. Граната не
впала під машину, а тільки за нею, і не вибухла.
АРЕШТУЮТЬ ЗНАЙОМИХ СКРИПНИКА.
ХАРКІВ (Радянська Україна). — Харківське че-
ка арештувало 7 билжчих співробітників бувшого
комісаря "просвіти, Скрипника, котрий, як відомо,
поповнив самогубство. Всі вони працювали зі
Скрипником в Народнім Комісаріяті Просвіти, По-
арештовапо по Україні також тих Українців, з я-
кимн Скрия»ік був у ближчих зносинах та яких
попризначував па ріжпі вищі урядові посади.

САМОГУБСТВАМ НЕМА КІНЦЯ.

ВИННИЦЯ (Радянська Україна). — Відобрав
собі життя Фомепко, заступник предсідника област-
ного відділу Народньої Освіти, переслідуваний со-
вітською владою з Харкова.

Фомепко був давніше директором канцелярії
у Скрипника.

СОВІТИ ГОТУЮТЬСЯ ДО ВІЙНИ.
МОСКВА (Росія). — В часі, коли Літвінов по-
їхав добувати визнання Совітів Америкою, Совіти
рахуються з тим, що війна на Далекім Сході неми-
нуча. На Сибір виїхав Блюхер, щоби зорганізува-
ти модерну оборону Сибіру перед наїздом Японії.
ПОМЕР УКРАЇНСЬКИЙ УЧЕНИЙ.
ПРАГА (Чехословаччина). — Помер Кость В.
Лоський, професор римського права у Вільнім Ук-

раїнськім Університеті в Празі та голова Україн-
ського Правничого Товариства в Ч.С.Р.
ПОЛЬЩА ПЛАТИТЬ $100,000 ЗА НЕПРИНЯТИЙ
ПЛЯН.

ВАРШАВА (Польща). — Польський уряд за-
платить $100,000 Американцеві! В. Л. Геримепови з
Ню йорку за його працю над плином електрифі-
кації Польщі. Плян той був припиши. Гроші,
зложені в державних бандах, виплатить Геримепови
польська амбасада у Вашингтоні.

ДИКТАТУРА В ПАЛЕСТИНІ.
ЄРУСАЛИМ (Палестина). — Померли в шпита-
лі ще три жертви арабських демонстрації! проти до-
пущення жидівської іміграції по Палестини

Супроти того, що ситуація в Палестині дуже
напружена й може прийти до нових вибухів, Висо-
кий Комісар оголосив військову і цивільну дикта-

банкноти фальшиві. Тим спо-
собом стали жертвою коло 20
більших фірм. Банкноти зроб-
лені мабуть у Німеччині. За
обманцем Тлядає поліція.

них Терша н Менлля Шпасера
та Блясецькото. Мендель Шпа
сер помер.

ГОРБАТОГО І МОГИЛА НЕ
НАПРАВИТЬ.

ХОТІВ ПОГРОЗОЮ видури-
ти ГРОШІ.

френк ґілоерт, літ 37, з Ми
зурі, дістав в Едмонтон, Алта.
один рік вязннці з тяжкою
ппанею коли узнали його

винним, що старався грі 3 н,ши| били ^го_.ка?^^ ЯЗ ™ '
листами видурити

В Бостоні засудив суд В
Ґордона на довголітню вязни
цю за те, то він, працюючи в
однім банку, спроневїрпв
міліона долярів. В тюрмі зро-

ПЛПІНИ" І VII- — - — " .

$1,000 він там також украв $800 З

РАК ПРИЧИНОЮ СМЕРТИ
528 АЛБЕРТІИЦІВ.

Звіт Албертінського Лікар'
ського Т-ва виказує, що за 1932
р. в Алберті вмерли 528 людей
яа рака. Можна здогадуватися,
що на рака вмерли за минулий
рік багато більше, бож не всі
випадки смерти на рака зареє-
стровано.

ҐА30Л1НА НЕ ДО ПИТТЯ!

від двох горожан міста.

платні товаришів вязнів.

18-місячниіі синок Петра
Гармза в місцевості! Рената в
Брітіш Коломбії напився за-
місць води газоліни і помер,
заки завезли його лодкою до
міста Иелсон.

Араби далі стріляють на брнтійських жовнірів
і полісменів, І ТО ГОЛОВНО НІЧЮ.

НЕ ДОБАЧУЮТЬ ДОБРА З КУПІВЛІ ЗОЛОТА,

ПАРИЖ. — Французькі газети ставляться дуже
ритично до нового експерименту президента Руз-
„елта в справі закупу золота. Вони кажуть, що ця
його політика доведе край до цілковитого зубожін г
ня

НАЦІ ПРОТИ ТОРГОВЕЛЬНИХ ДОМІВ.

БЕРЛІН. — Д-р І'отфрід Федер, головний еко-
номічний знавець наців, оголошує, що є строго за-
боронено членам націонал-соціялістичної партії ку-
пувати у великих торговельних домах (департмент
сторах)' Він каже, що партія не хоче руйнувати тих
бизнесових підприємств і викидати на вулицю ти-
сячі нових безробітних, але всеж таки наці не мо-
жуть їх попирати. Хто купує к таких підприєм-
ствах буде виключений з партії.

' КУПУЙТЕ НІМЕЦЬКІ ТОВАРИ",
і БЕРЛІН. — Уряд підняв клич: „Купуйте німець-
кі товари". Він каже, що це не є звернене проти
інших держав. Це тільки спроба піддержати влас-
ний промисл і власну торговлю.

■

2.

СВОБОДА, СЕРЕДА,. 1-го ЛИСТОПАДА 1333,

-зуовооар (ьшешт) -

РОЦ.ЮШ) 1193
-.ми рдЬШаеЛ іііііу ехсері Зипііауі «о*
11-83 Оіюй 5ігее(, ишу СИу. N. 3.
Ьу Ом Шсгаїпііп ГШІопіІ АіюсІаНов, 1нс

Д-р Остап Грнцай.

ШІлЛ Ьу ЕіІІогШ СоттШ<«.

Ткгм сілії і сору

.5 7.0
_5 3.7
_$ 2.0

ПЕРЕДПЛАТА:
Поодиноке чисто три цент

На рік І ТЛО

На пів року -
На три міса ці

І ЛПІ іліЧу Сііг Вііеі:

$10.00

ЦІНОЮ КРОВИ

В ХУ-тІ РОКОВИНИ ЛИСТОПАДОВОГО ПОДВИГУ
(1. XI. 1918—1. XI 1933 р.).

Сьогодні, під хвилю, коли
просторами України, захопле-
ної лабетами большевицьких
катів, шаліє нечуааний в Істо-
а запроторений цимнж ка

нечисленним борцям, пре
яких можна сказати, що
вони, починаючи від 1. ли-
стопада, не спали 1 не спо-
чнлн! Бо й коли мали воні

В Джерзн Ситі 1 Заграшщсю:

На рік , $10.00

На пів року $ 5.00

На три місяці $ 2-75

Адреса: "ЗУОВОРА", Р. О. ВОХ 346, .ГЕКДЕТ СГТЇ. N. X

БО ПОРА ЦЕ ВЕЛИКАЯ ЄСТЬ!

Листопадові Дні! Здавалось би, .що сумні во-
ни, що з останніми листками, які відлітають з де-
рев, відлітає й наша остання надія, коли глядимо
в очі дійсности і бачимо, що стоїмо з кождим но-
вим листопадом перед чимраз більшими терпін-
нями українського народу і перед чимраз сильні-
шим наступом наших ворогів.

А всежтаки ми раді, що прийшов той Листо-
пад, хоч знаємо, що він майже завжди, почавши
від 1 листопада 1918 року, не був спокійним, бо за
кождим разом приносив до нас до Америки щораз
нові вісти про нові кроваві події, про нові арешти,
про смерть наших нових молодих героїв.

Та хоч ми знаємо за те все, то таки нетерпеливо
ждемо на той Листопад, разом з цілим українським
народом, бо нам здається, що цс місяць Волі й Ук-
раїнської Державності!. І через те не страшні нам
і ті терпіння, які він нам приносить.

Ждемо на нього, бо відчуваємо навіть тут на
американській землі, шо місяць листопад, навіть
тут в Америці, є завжди місяцем найбільшого під-
йому нашого духа. В тім місяці завжди буває най-
більше національних свят і найбільше віч та про-
тестаційних походів-демонстрацій. В тім місяці
складає наша іміграція і найбільше жертв на допо-
могу визвольній боротьбі.

Теперішній Листопад буде ще імпозантнішим.
Як тому три роки піднялася в листопаді наша імі-
грація до великого могутнього протесту проти
польських звірств і польської „пацифікації", так те-
пер підніметься вона в обороні Великої України,
станувши одною лавою проти червоних москов-
ських окупантів, що голодом вимордовують насе-
лення України.

Сьогорічній Листопад стане .Великою Собор-
ницькою Маніфестацією, яка буде доказом, що ук-
раїнська іміграція в Америці вповні розуміє вагу
хвилі, що отеє ми переживаємо момент, у якім по-
дали собі руку до згоди два найбільші вороги ук-
раїнського народу: Варшава і Москва. І разом
спільно, обдумано й пляново ведуть спільний на-
ступ, що змагає до цілковитого не тільки духового
але й фізичного знищення українського народу.

Теперішня пора це дійсно велика пора, яка ви-
магає від нас великих діл. Хай же память про Пер-
ший Листопад 1918 року обєднує нас тепер біля
великої акції оборони Рідного Краю.

тами голод як страшливий ви- спати й відпочивати, коли
яв неволі нещасного народу,' ляцькі розбишаки наступали і
і під хвилю, коли в Галицькій підчас кождого перемиря?
Україні ляцькі нелюди вигуб- Як сказано:
люють по тюрмах трохи не всю Ціною дорогої і щедро про-
молодь нашого краю, сьогодні, литої крови був окупований
каж\ - , відрадно воно й потріб- наш державно-творчий подвиг
піше, ніж коли, двигнути душу тому років пятнацять.
святом таких роковин, як ось 1 На позиціях, котрих оборона
чергові роковини Листопаде- вимагала соток жовнірів, змог-
вого подвигу 1918 р.: лн ми висилати всього кількаде-

Подвигу проголошення неза-
лежної держави самостійної со-
борної України. Світлого, про-
памятного подвигу, окуплено-
го ціною крови геройських си-
нів народу у збройній бороть-
бі за волю 1 державу нації.

Ніхто нам тієї держави, про-
голошеної дня 1. листопада у
Львові після довершеного на-
п збройного перевороту, не
подарував і не сотворив за ве-
ликодушними замислами яки-
хось миротворців. Ціною кро-
найкращих Героїв на-
роду вдержали ми п так
довго, як це нам, емер-
ільно знесиленим і емер-
ільно виснаженим було мож-
ливе. Ціною крови, пролитої
нами за ідеал власної держав-
пости, що горів у наших ду-
шах, у нашій СВІДОМОСТІ! жи-
вий наперекір тим довгим сто-
літтям неволі, що пронеслись
над нами з упадком нашої ста-
рої української держави в пер-
ших віках минулого. — Цеж
від першого моменту здобут-
тя Львова прнйш.юсь нам \
крівавих боях закріплював
посідання кождої пяди землі
проголошеної нашою. Ми зга
даймо тільки боротьбу за го-
ловний дворець до прибуття вндішгнег:
УСС-ів і дальші бої з їх при-
їздом, коли то зараз з почат-
ку виявляється вся безогляд-
ність і вся звірскїсть ляиькнх

сять, а проте н ті з останньою
напругою своїх сил сповняли
свої обовязоки й гинули Так
радісно і так по геройськн, як
той десятник Бочан, що, впав-
ши підчас наступу на дворець,
зміг ще кликнути до своїх 1
Уперед хлопці! Боже вам по-
магай!" Як в армії доброволь-
ців Ґарібальдія найважніші о
пераційні завдання доручува
но смішно малій горстці лю-
дей, а проте скрізь ота горст-
ка видержувала найлютіші
наступи ворога, так і в рядах
українських оборонців Львова
здебільша горстки хоробрих о-
диниць довершували діл, зпрн-
воду яких опісля ляцький ге-
нерал Роя, маючи навіть 6,700
людей добре озброєної і хар-
чованої армії', не важиться
спершу наступати на Українців.
Підчас лютих боїв за головну
почту, якої з печувапим герой-
ством боронить' горстка па-
даючих з перевтоми і висна-
ження під командою пор. Ба-
бяка, жертви з нашого боку
такі, шо плат сестрн-жалібии-
ці ГІжовської ввесь у крові. І
на санітарне авто, що спішить
туди з допомогою, ляцькі бан-
дити стрілятюь, не зважаючи на
знак Червоно-
го Хреста, так, шо ра-
нять важко лікарку й шо-
фера. Але хіба " всі оті

дав собі раду з ворогом. От
зібрав він на власну руку в
Народньому Домі 18 добро-
вольців і приступом узяв Ягай-
ьку вулицю, а, виславши
відсн стежу з 5 людей через
пасаж Гавсмана на вулицю
Третого Мая, вдарив на вул.
Костюшка.і площу Смольки.
Але це ще не все! Бо крізь ве-
ій будинок Краєвого Банку
дістався він до Сеймового бу-
динку, вдершись вікнами до се-
редини, н обсадив балькон
Сойму від Єзуїтського саду.
Опіслиж обсадив ще вул. Бра-
єрівську, після чого противник
зі страхом завернувся в горі-
шню сторну Єзуїтського саду.
1 те все робить горстка 18 до-
бровольців, якою проводить
молодий поручник Цьокан! То-
му слушно зазначує О. Кузьма
у своїй претарній книзі про Ли-
стопадові дні: „...Своїм висту-
пом пор. Цьокан дав приклад,
як багато можна зробити 0-
собистою відвагою і підпри-
ємчивістю навіть у дуже кри-
тичній ситуації, та поклзе
сильну запору проти всіх пізні-
ших рухів противника в се-
редину міста..." (ст. 129). — А-
бо возьмім нпр. як дальший
світлий приклад щось таке, як
постать козацького отамана А,
Долуда, рубаки з такою осо-
бистою відвагою, що вона в
боях з Ляхами на Замарстино-
аі робить просто несамовите
вражіння І наганне ляцьким
бандам такого страху, що не-
забаром про Долуда та про
його козаків кружляють пс
Львові між Ляхами жахли-
ві легенди! 1 аж чудно, шо
наші галицькі літерзти, я;кя
стільки паперу попсували кеп-
ськими романами на визвольні
теми, не навчились ось хочби
з живої постаті от. Долуда, як
виглядав український ватажок

страхіття венлі захитати відва
банд, з якими боротись і пра-|гу наших героїв? Вони боро-
вильиим великим арміям булоб^іять свойого становища тут з
мабуть тяжко! Не дурнож иа- такою очайдушною хоробрі-
віть гр. Гуін, передаючи в нашіїстю, як той незабутній пор.
руки владу краю, сказав пам.|Тнмко Гумовський, що впан
що з ляцьким противником не, там молодим юнаком, або пор.
буде легка справа. Ьо вже ос^ Павло ЛІськевкч, що саме вер-
у часі першого перемиря, за- ну вся з воєнних фронтів в Іта-
ключеного на прохання Лн- дії і Восні, та всі інші, нід яких
хів, вони, використовуючи спо-І крови червоніли білі плащі се-
кій з української сторони, до- стер-жалібниць...

пускаються нелюдських злочи-1 Справді — якаж це подиву Жовто-блакктннй символ карода

нів При допомозі найогидні- гідна посвята молодих людей! Свідчив: воскресла воля, свобода.

ших підступів і штук, нечува- Вам Пригадуються просто В столиці Льаа дух оживав,
І них у НІЯКІЙ Правильній бо- легендарні подвиги наполеон- 1 Народу масами збіралої

ротьбі. Іських офіцирів, коли ви >

) І проти такого противника те, якто пор. Ілько Цьокан, ра- Ще
ідовелось тримати цілих три туючи дня 3. XI. загрожепу Ля-
-тижні боєвип фронт нашим хами ситуацію в середині міста,

в дійсности, і за яким прооб-
разом малюватиб нам наших
Сірків та Наливайків! Аджеж
нашими боями за Львів та за
молоду українську державу ми
не тільки доказали світови на-
ше право на, незалежне дер-
жавне істнування, але й у гран-
діозний спосіб оживотворили
нашу Історичну традицію укра-
їнського Лицарства, побачив-
ши на власні очі змагання у-
країнського вояка за волю, ьс
і скількиж то ще найкращого,
ціною крови окупленого герой-
ства наших молодих Лицарів
є у преважких боях за ка-
зарми Фердинанда, того справ-
жнього Вердену львівської кам-
панії, де впав між іншими в
завзятій боротьбі молоденький
хор. Володимир Ляхович. Або
в пропащих боях за Кадетську
Школу ■ — ту розпуку полк.
Стефанова — в боротьбі за
Цнтаделю, на Підзамчу та в у
сіх інших, які ми тоді звелі
в обороні города Льва. Кіль
кож прегарних постатей мо-
лодих лицарів тут, щоб зга-
дати ще лиш чет. Гр. Береже-
на, Буковинця, що погнб 13.
XI. біля Кульпаркова. Дивлюся
на його симпатичне лнце і ми-
моволі пригадується мені вра
жаюча Пушкінова елегія н«
могилу молодої людини.

Мир Вам, Тіни Пресвяті, Ге
рої преславні! Память народу
записала Ваш подвиг і Ваші
імена, і збереже їх вона з лю-
бовю на віки вічнії Збереже
Ваші дорогі Імена, як довго
існуватиме Україна, як довго
ревітиме Дніпро ревучий, як
довго шумітимуть тужливими
пошумамн рідні Вам, зелено-
верхі Карпати...
Мир Вам!

ціною найдорожчої крови на-
роду, лишається тільки одно
завдання:

Кінчати діло Героїв шляхом
непримирної революційної бо-
ротьби.

І ніщо не спинить і не СМІЄ
спинити нас на тому шляху.
Ні помилки, ні оконечні доте-
перішні невдачі тих, що бра-
лись раніше пас вести діда,
визволення, бо 3 ТИХ ЇХ ПОМП-
лок, промахів і невдач ми нав-
чились багато дечого, що ста-
діє нам, особливож нашим при-
відним кругам, спасенним за-
собом в останнім змаганню і
ворогом на всіх -займаншинах.
Немаєж для народу, що виз-
волюється, дорогоціннішої на-
уки над ту. що була окуплена
ціною кровн його Героїв, і
які вони й не булиб ТІ ПОМИЛ-
КИ, що так важко заважили на
внеліді Листопадових змагань,
вони всетакн зрівноважені
жертвою кровн тих, що боро-
лись тоді зі зброєю в руці;
всецілож вирівнані будуть* на*
ми в боротьбі, що н ми зве-
демо за оконечне визволення
України та за ЇЇ державу. Д ту

боротьбу МИ ПІДГОТОВ. І ЮІШИ*.
мемо з усім завзяттям і з \-
сією рішучістю, наперекір у-
сьому, що намагається витяг-
нути нас від революційного
підземелля, 1 наперекір усім
конфідентам ляцької поліції,
що за Юдовий гріш гасять ду-
ха І спинюють визвольну ро-
боту народу.

1 будуть з нами в тім остан-
нім великім змаганню за виз-
волення всеціло обєднані, ши-
рокі маси всього народу, наро-
ду всієї Батьківщини, всієї У-
країни.

Для України все!

Україна понад усе!

Слава Героям!

Знову Листопад вже прийшов.
Річниця ще одна мннае.
Як сонце волі най зійшло,
За ним дмесь нарід
Понурі
Злидні й
Тужні, ХОЛОДНІ дні осінні
Красу природи присипляють.
Тугою "будять серця в нас,
Нишком до нього промовляють:
Перший Листопад! Вільна воля!
Борю завзята, кро вава доля.
Перший Листопад, Великдень наш,
Народ вільним з ним зустрічався:
Радости гомін в світ лннув.

нечайно в зміні
І в сні не мріяло ніколи:

ЛИСТОПАД.

(Спомин з 1918. р.)-
Радість 1 втіха, сміх 1 плач.
Один Вітовський лиш в задумі:
Волю хвилеву бачить він,
Трівога стукає по умі;

Вістка за вісткою нова біжить.
Що ворог СИЛИ вже кріпить.
1 знов переворот, трівога.
Падають жертви за волю.
Борці не тратять ще надій —
Кують завзято свою долк>_
Пішов намарно тяжкий труд,
Незгода звела з шляху в блуд.
Приніс Листопад радість нам,
Освітив сонічком свободу.
Ті дні о стануть в нас святі.
Перейдуть в споминах по роду;
Бо в них воскресла наша воля.
Від них — в крові купаесь доли.
Сумний, понурий Листопад,
Природа никне, листя жовкне».
Однак для нас він голосний.
Борня по ньому не замовкне!

дав нам змогу

Тому, в кого лиш серце бетьси,
Хай за Листопад г
За тих, що в боях і

Вони проллялн щиру кров
За Україну, її любов.

В юиостн віку пн полягли.
Ви розтягали в боях лави.
Могили в спомнн лиш зросли.

Боролись ви за волю, новий лад-
Невдача— та прийде іще Листопад

Ввесь світ зворушиться, як море,
Коли збнраєсь гураган;
Бурливі фнлі знов застогнуть.-
Страшний ще вибухне ву.іькал!

Тоді не буде вже рахунку.

Як прийде пімста порахунку-!

, М. КостИШИН.

Т. і

З ЛИСТОПАДОВИХ ДНІВ У ЛЬВОВІ

(Спомин).

Перший день українського
Львова.

Рійним ранком на вулиця?
Львова появилось українські
військо. На австрійських бу
динках повівали синьо-жовті
прапори, знак, що для україн-
ського народу зійшло сонце
волі.

Хто був тоді у Львові, той
певно не має сил внеказатн
того чуття радости, що огор-
нуло серця нашого народу.
1. листопад був несподіванкою.
Скоївся він серед темної ночі.
Товпи, що як кождого року,
так і того, тягнулись вулиця-
ми міста на цвинтарі .зприво-
ду дня Всіх Святих, були за-
скочені несподіванкою. Ніхто
З глядачів не міг просто віри-
ти своїм власним очам.

Однак дійсність була поваж
на. Настрій був наскрізь во-
єнний. Можна було все спо-
діватись, що Ляхн виступлять
проти нас всіма силами їх
жорстокости. Тому ціле серед-
містя було обставлене скоро-
стрілами.

На вулицях міста видно бу
ло великий натовп народа. По-
між ними ходили українські
війська з наїженими багнетами,
щоби стерегти порядку.

Трамваєвий рух ішов, як
звичайно, десь до 11. години.
Пізніше його зовсім припине-
но. Правдоподібно Боева У-
права дала наказ ту комуніка-
цію припинити, бо для ворога
така комунікація ,буда вигід-
ною для організування сил.

На головному двірці й на
подібній стації Підзамчу кому-

нікація відбувалась нормально.
Там«усс було обсаджене укра-
їнським військом, ляндштур-
мом.

Українська військова коман-
да справлялась з порядком
знаменито. Це навіть здивува-
ло австрійських старшин, ко-
трі поневолі йшлн до Боєвої
Управи зложити своє поважан-
ня українському жовнірови
що перетворився в символ ре-
волюціонера для своєї нації.

Бої на вулицях Львова.

Польське населення не могло
цього пережити й почало ор-
ганізувати на Городецькім пе-
редмістю свої „боюфкі". Тре-
тього дня вже розпочали стрі-
лянину.

Я тоді був при Відділі Вій
ськової Міліції. Варти міліції :
усіх сторін безперестанно до
носять, що якісь банди роз-
зброюють на вулицях пооди-
ноких міліціонерів, та що мі-
ліціонери десь пропадають.
Тоді Команда зарядила, щоби
варти постягати до головної
касарні на вулиці Казимир-
ській. Звідти висилано більше
число міліціонерів як патрулі
по вулицях.

Мені випала патруля на го-
ловний дворець. Виїхали ми
великим тягаровим автом, об-
ложеним деревом, мішками, пі-
ском : На ньому були 10 мілі-
ціонерів І два скоростріли. їде :
мо вул. Городецькою в напря-
мі головного двірця. Стрічає-
перетинані електричні
трамваєві дроти. Я зліз з авта,
взяв поліно дерева і відсунуті
дроти з вулиці на бік. Ідемо

далі аж до вул. Льва Сапіги
Там видно натовп народу. Бу-
ли це переважно залізничники.
Я здержав авто на віддалі вії
тої маси й поучнв своїх жов-
нірів, що вразі якогось вистрі
лу з натовпу до нас негайно
відкрити сильний огонь по о
бох боках хідників, беручи
ціль понише голов людей. Ко-
ли з маси будуть падати на нас
дальші внетріли, то маємо
стріляти просто в масу людей.
За ніяку ціну не маємо дати
себе роззброїти і живцем
статися в руки маси.
Доїхали ми до натовпу

ста:

'Л и автом
'. Я крнк.

по

товпу. Я крикнув 1 грімким го-
лосом: „Позір! Бути готовим
до бою!" Опісля я візвав масу,
в якій було до 500 людей, за-
раз розійтись домів. Всі по-
розходились і ми приїхали на
ловний дворець. Я найшов
до команди двірця, щоби ча-
сягнути інформації.

Виходить молоденький че-
тар з червоними очима, пере-
мучений, невиспаний І, паду-
чи з ніг, говорить до мене:
,, Бійтеся Бога, зараз скажіть
команді, щоби нас змінила, бо
ми вже безперестанно стоїі
на варті до 50 годин. Всі вже
стоячи сплять. Вже буде 22 го-
дини, як ми їли. Кождий з нас*
жне хіба тим, що хтось з по-
дорожуючих дасть йому щось,
Я телефонував, але телефони

том і від'їхав автом по ранених
Стрільців. На Черновецькім
двірці приступають до мене
таксамо вимучені ляндштур
місти, показують ранених, що
їх ранили з вулиці городець-
кої, з залізннчнх домів. Далі
стали мені показувати пороз-

ним негайно полагодити. Ко-
мандант Вітовський сказав,
шо зараз усе буде полагодже-
не.

Приїжджаю пополудні до
мого відділу і негайно їду до
Міської Різні на Жовківськім
передмістю. Нашої варти там

бивані вагони, з яких ночами зовс'Ім нема, а все майно роЗ-

мабуть попереривані. Післав я
кількох жовнірів, але ні один
не вернувся. Як будете їхати
назад, то на Черновецькім двір-
ці є двох ранених стрільців.
Десь лежать у вагонах. Може
відставите їх до шпиталю. І не
забудьте сказати, щоби нам
прислали щось їсти. Конечно
треба варту змінити, а як ні, то
бодай скріпити".
Я попрощався ^ комакдаї

грабовано майно.

Я забрав ранених, уже стар-
ших віком жовнірів і відвіз па
Політехніку при вул. Льва Са-'
піги. де був шпиталь, а сам у
дався до жандармерії. Прихо-
джу до команданта і гово-
рю йому, щоби він вислав я-
кусь патрулю на Черіювецький
двірець, бо там грабують дер-
і жавне майно.

Командант питається мене
| по німецьки: „Хто вас сюди
післав?" Я Йому відповідаю,
що почуття нашого державно-
го українського обовязку. Тоді
командант мені знов відповів
німецькою мовою, що жандар-
мерія роззброєна. Вона оголо-
сила себе покищо неатральною
і очікує на прикази від Укра
їнської Боєвої Управи. Я за-
чав команданта переконувати,
що тут поміж жандармами
знайдуться охотники, які ви
копають свій обовязок з на
ціонального запаяу до такої
служби.

Нашим переговорам при-
слухувалися молоді жандарми
і серед них зараз піднялися
руки охочих іти до служби на
патрулю. Тоді командант ска-
зав кільком видати зброю
дозволив іти на патрулю.

Я поїхав з моєю патрулею
вул. Коперника до Народньо-
го Дому, де містилась Боєва
Управа. Там я побачився з
командантом: Вітовський, Бу-
белою, Ґоруком і іншими. Все

крадають. Я зараз вернувся ЦЬ ; на вул. ГородецькІй під коман-

Боєвої Управи І сказав про це
Вітовському. Цей зарядив пе
ребратн касу, а варту з 10 лю-
дей мала вислати міліція.

Десь коло 4, години зполуд-
ня приїхав на мотоцнклю до
відділу міліції молодий стар-
шина, Мадяр, і просив, щоби
йому дати якісь сили військ
охороняти аеропляни, які леда
;виля можуть захопити По-
ляки. Відділ направив того
старшину до Народнього До-
іу. Може через пів години
ой самий старшина вертається
азад на летннче поле вул. Я-
нівською і ріг Городецької і
трупом, поцілений вистрі-
лом в саму голову. ВнстрІл по-
ходив з польського "костела
святої Аннн, що знаходиться
на розі цих вулиць.

Четвертого дня понад мі-
стом появився аероплян, що
розкидав летючки з таким за-
зивом: „Польскі люду, вставай
под бронь! Польска Войскова
Команда!" Тимчасом наше
сько вже було службою силь-
но перемучене й щезало з на
ших рядів. За той час По-
ляки зорганізувались і розпо
чали вже добру стрілянину ;
Городецького передмістя. Я ще
раз хотів поїхати на головний
двірець автом, але зараз
всіх домів мене несподівано
обстріляно, так, що я вже на-
зад вернувся зранений.
Всі бувші австрійська війсь-

ються па Городок Ягайлон-
ськнй. Залізнича комунікація
вже була мертва. З дня на день
вже розпочинаються правдиві
бої. З Відділу Поліції забрано
до 200 жовнірів до жандар-
мерії, а до Відділу прийшло
інше військо і ЗО У. С. С.
їлоги до касарні Фердинанда

дою старшини (сина
Франка).

Поляки кождого дня все за-
бирають нові позиції, які годі
було обсадити українським
військом. У касарні поліції
вже вбиті чотири підстаршннн
і кілька ранених стрільців. Як
Українці перебрали владу, то
дано змогу жидівському нанс-
ленню організувати „Самообо-
рону". І справді, Жиди взя-
лись до цеї праці дуже актив-
но, але в часі наступу Поляків
на українські позиції десь е
один момент не стало „Само-
оборони" на вулицях міста.
Лишень пізніше появилися ле-
тючки, що Жиди лишаються
невтральними поміж воюючи-
ми. 1 Жиди так і не воювали
проти Поляків, хоча Поляки
грабилн все жидівське населен-

її за всяку ціну хотіли здо-
бути, бо це була найголовні-
ша оборона центра міста, де
знаходилися всі українські си-
ли проводу самої Боєвої У-
прави і Національної Ради. Ко-
ли би Поляки були здобули го-
ловну почту, то Українці не
булиб удержались у Львові і
5 днів, а так видержали у тих
завзятих боях на головній поч-
ті аж 26 днів, поки самі до-
бровільно на приказ команді!
не відступили в ночі. Поляки
наступали теж сильно на Цнт-і-
делю, Сойм, Дирекцію ІІолІ-
касарні Фердинанда, хар-
чеві магазини на Янівській ву-
лиці і касарні Військової По-
ліції на вулиці Казимирів-
ській.

На Сойм і Дирикцію Поліції

їм передав, що я спостеріг, така, розброєні, поорґанізува-
' - 'лись

Наступ Поляків з усіх сторін.
48 годин нічого не чути бу
ло в місті, лишень клекіт ско
рострілів. і гук -гармат. Кру
гом міста Ляхн сильно насту-
пають. Майже всі передмістя
*е не було наших сил, Поля-
ки забрали: Стрнйське, Ву-
іецьке, Янівське. Клепарівське,
ЗамарстинІвське і Жовківське.
1 нашім посіданню ще знахо-
іиться Підзамче-ЗиесІння, Ли-
шків і середина міста. Де була
шша більша залога війська,
гам Поляки майже нічого не
іробили. Найзавзятіше Поляки

Поляки наступали з
го городу і з усіх домів,
замешкалі були Поляками.
Наступ на касарню Фердинан-
да був плямованим з вулиць
Городецької, Площі Бема й Я-
нівської, а на касарні Військо-
вої Поліції з цілої дільшші
Клепарова. По двох днях зав-
зятого бою Поляки мали ве-
ликі втрати і не здобули ні і
Українців ні одної стратегіч-
ної позиції. Коло касарні
Фердинанда Поляки стратили
понад ЗО убитих, шо лежали
перед мурами касарні понад
2 дні, поки не прийшло до пе-
ремиря.

Перше перемиря трееалн
щесь 12 годин і не допро-
вадило до ніяких наслідків. Ц;-
лий той час Поляки розвіда-
лись про наші енли, а самі
знов ліпше зорганізувались та
знов почали наступати.

Генеральний контрнаступ

українських військ.
До Відділу Військової Полі-
цдобн ра-

СВОБОДА, СЕРЕДА, 1-го ЛИСТОПАДА 1933.

уривок зі споминів з наших визвольних

ЗМАГАНЬ 1919 РОКУ

(Присвячую на спомин сот-
никовії Газдейкоеи, командан-
І0В и Ю КУР* НЯ Української Га-
ЛЦННЙ Армії).

с.. ли щ. паиятні дні в червні
19І 1 І року- Наша армія, яка в
піавневоМУ відвороті анід
ЩЯ» і"" |1,|,лась коло Бор-
шенГі. почала знов побідоно-
жо йти вперед і пндь за пядю

втрачеву поперед-
ісу землю з ворожих

ХОЧ відворот зпід Львова
10СИТЬ перемучив наших
стрільців, то коли прийшов
тіш знов іти вперед, всі
стрільці прін+няли це з вели-
кою охотою І лиш ожидали
рилі, коли знову зможуть
заплатитись Лижам. Спочива-
га стрільцям не довелось, бо
їхні рідні села і їхні роди-
мі мучилися в польській не-
ялі

Ц. курінь 4-тої золочівської
ірягадн, "ІД проводом сотни-
а Іванова, почав наступати на
а.іяху Копичшщі-Іванінка-Те-
^ювля-Терйойіяь. Першу ве-
щкї битву провів курінь КОЛО
£13 Іванівни, де згинув ге-
іийськокт смертю командант
Іі. ктріня, сотник Іванів, як та

' ТО БУВ НАШ ПЕРШИЙ
ЛИСТОПАД.

її 6)4 наш Перший Листопад:

Оріло небо до зорі,

■ пН > Львові, на горі,

Нмого Війська ішов ряа.
І по л.ощевІЙ нічній тьмі
Ранок всміхнувся мов дитя;
Звузився нарід, до життя.
Що спав у сумнім довгім сні.

Бл азарин рано-вранці дзвін

І в шину сіру осінну,

1іс«в . іанола кебосклін.
А і гори Замок лев старий
Цілої» в ннзн показав,
Ьцмін кювнх благословляв,
Щоб сміле ЙШЛИ у бій святий.

І. наче хоре, війська йшли,

Гйріли очі молоді,

ГУдІМ сурми голосні

1 гнмни-пісні скрізь гули.
І прапорови угорі.
Що там в столиці :

Сі я ги і

кож багато стрільців з цього*
куріня.

По здобуттю Теребовлі, ЯК)
ми зайняли нічю, навіть не за-
держуючись, прямували даль-
ше за уступаючим ворогом
Так прийшлося 11. куріневи г
погоні за Поляками прийти
аж під село' Ходачків у Терно-
пільщині.

Нічю 10 і 11 курінь прийшли
близько аж під самий заліз-
ннчий шлях, де за шляхом
Поляки окопались у бувших
австрійських окопах, що оста-
лися з часів Світової Війни.

Поляки на цьому відтинку
згромадили досить великі си-
ли, щоби боронити цей відти
нок, і це була їх остання обо-
ронна лінія за Стрипою.

Тут мушу згадати, що село
Ходачків є польське і тому вс:
дини з села знайшлися в о-
ах за селом, щоби борони-
тися перед нами. Також у часі
нідвороту нашої армії місцеві
інн пробували роззброїти
іу артилерію, але це їм не
вдалось і за це вони дорого
заплатили.

іч була дуже темна і дуже
холодна, як звичайно на пе-
рських рівнинах, тому наші
стрільці добре цокотіли зі сту-
асни. Цілий 2 курінь розло-
жився недалеко ворожої лінії І
хвилево спочивав. Спати ніхто
навіть і не думав, а це тому,
що курінь лише хвилево спо-
чивав, як також поблизько нас
заедно падали поодинокі стрі-
ли з ворожої лінії, яка була
недалеко нас. Над ранком
кілька сотень подались на бо-
ки лінії, щоби в означений ча<-
кинутись на ворога і викинути
ного з нашої землі. В такому
маршу по полях стрільці були
зовсім змочені росою, яка бу
ла на збіжу. Тому чимало а
них відчули холод і ожидали
сходу сонця, щоб обігрітися.
Сходяче сонце мало принести
для стрільців велике завдання,
а то здобути ворожу позиці
яка була перед нами. Ми з
ідалегідь знали, що це буде
дуже тяжко, бо знали з досві-
ду, що Поляки є добре зао
смотрені в машинові кріси, я

них мають на позиціях доволі.

Прийшов ожиданий ранок.
Сотні навіть без снідання (бс
кухні лишились далеко поза
ду) почали помалу підсувати-
ся ближче під ворожу лінію.
Нараз на мою сотню посипав-
ся град куль з машинового
кріса, бо Поляки завважили
ще здалека, як ми підсувалися
ближче під окопи.

Нараз з правого боку, до
Суло кілька хат, почали добре
клекотіти ворожі скоростріли,
які параліжували наші рухи.
За хвилю почалася сильна ка-
нонада. Це стріляла наша ар-
тилерія, яка цільними стріла-
ми змушувала^Поляків до вте-
чі. Для нашого куріня опера-
ційний терен був не дуже ви-
гідний, бо ми знайшлися в до-
лині і Поляки могли нас добре
бачити.

По хвилі на цілому відтинку
почали тарабанити ворожі ско-
ростріли, а наш цілий курінь І
курінь 10. почали наступати і
підсуватися ближче до ворога.
На хвилю зчинилось майже ці-
ле пекло, бо Поляки відкрили
сильний вогонь по нашій лінії.
Нараз з причини невигідного
положення деяких сотень де-
отрі стрільці почали відсту-
ати, а коли це завважили Ін-
ії, то наша ціла лінія почала
заломлюватись і подаватись
пазад. ВороГ, бачучи вже -наш
відворот, почав ще дужче
стріляти, а навіть кинувся на-
ступати на нас.

Ситуація була для нас дуже
прикра, бо стрільці дальше
відступали перед сильним во-
рожим вогнем.

Нараз появився безсмертний
еотник Ґаздейко, на сивому
соні, і почав навертати стріль-
ця. Сотник Ґаздейко закричав
.вперед!" і сам перший кинув-
:н на переді сотень на ворога.
Зараз за ним знов ціла лінія
кинулась до наступу. Машино
ві кріси ще дужче заклекотіли
але вже ніхто не уважав на ні-
яку небезпеку та град куль і
летів наперед. Стрільці вж?
підходили до ворожих окопів
і вже мала початись рукопаш-
на боротьба, як Поляки не ви-
держали наступу і почали вті-
кати. Тоді наші ще дужче ки-
нулися за Поляками і почали
деяких лапати. Крім кількох
військових, зловлено в око-
пах кілька цивільних Поляків.

які з крісами в руках виступа-
ли проти нас разом зі своїми
військами. їх відставлено зара:-
до команди враз з іншими по-
лоненими.

По заняттю Ходачкова 11.
курінь, зформувавшися в сот-
ні, пішов дальше за уступаю-
чим ворогом. Скрізь через се-
ла, куди ми проходили, наші
селяни виходили нам назустріч
і радо витали нас, а притім
розповідали, як тяжко прихо-
дилося їм жити в польській
кормизі.

»

Сьогодня, в пятнацятьлітню
річницю нашого зриву до волі
і свободи, лину думкою в без-
межні простори нашої Украї-
ни, там на галицькі рівнини, і
згадую цю невимовну радість,
яка запанувала була в наших
серцях, коли 1. листопада 1918
року ми, галицькі Українці,
стали вільними. В той день, 1.
Листопада, згадаймо І тут на
американській землі за ці кро-
ваві битви, гук гармат, стукіт
скорострілів, боєві оклики І
юйкн ранених стрільців. Зга-
даймо за поляглнх стрільців і
старінні! нашої армії, які по-
клали свої буйні голови на
вівтарі дорогої нашої Держа-
ви. Згадаймо і за тих, які ді-
сталися в ляцьку неволю і по-
мерли голодовок), мученичою
смертю. Згадаймо наші побіли,
і наші програні, і цілий тер
цистин шлях, змочений крони
нашої Галицької Армії. А та
згадка додасть нам сили до
нової боротьби.

ЮлІян Баранкж.

С. М.

ЯК

У ЛІ
ВСТУПАЛИ,..

Як Стрільці у Львів вступали.
То гармати гучно грали;
То раділи ниви Й поля,
Бо цс блисла наша воля.
Бистрі ріки загуділи,
Ліси, бори зашуміли,
А високії Карпати
Кавказовн дали знати.
Дали знати аж у Київ,
Що вже Галич пута скинув;
Лемки, Бойки й Подоляни
П Гуцули звергли кайдани.
Заграв Лемко на фуирі, •
На трембіті Гуцул вшкварив:
Закарпаття й Буковина
Йшли витати Стрільцн-сина.
Паче діти, міста й села
Усміхнулися весело 1 .
Що діждались волі й слави,
Як Стрільці у Львів вступали

ПОЗІР! л^= ! НЮ Й Р К І ОКОЛИЦЯ! =^]} ПОЗІР!

ВІЗЬМІМ ГРОМАДНУ УЧАСТЬ В СВЯТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТИІ

ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ. ОРГАНІЗАЦІЙ МІСТА НЮ ЙОРКУ

-: обходитиме :—

ПЯТНАЦЯТУ РІЧНИЦЮ

листопадове: днів ^

ВЕЛИКИМ КОНЦЕРТОМ

В НЕДІЛЮ, ДНЯ 5-ГО ЛИСТОПАДА (ШЕМВЕН) 1933 РОКУ

В УКРАЇНСЬКІМ НАРОДНІМ ДОМІ, при 217-219 ІСТ 6-та ВУЛИЦЯ В НЮ ЙОРКУ, Н. И.
Початок точно в годині 8-мій ввечір. Вступ: 75 і Г

Програма Свята: Святочна промова: Омелян Ревюк; від Литовців: адвокат К. Юрґела; сопра-
нове сольо: М. Гребенецька; деклямацін: п-на С. Перестюк; барітонове сольо: П. Ординський;
Український Хор під управою Т. Онуфрнка. — При пяні М. Стембер.
Шановні Громадяни! І 'знов зближається день святковання Української Державностн.
Обовязком кождого правдивого і щирого патріота-Украінцн є явитись на свому всенарод-
ному святі для вшановапня памнтн того ді'я, коли то наш нарід після МО-літньої неволі здвиг-
нувся до виборення независимої Української Держави. Покажім своєю численною участю,
що ця національна Ідея у нас не завмирає, а навпаки, росте і кріпшає — ідея достойна вели-
кого свобідного народа! 254 ' 6
Центральний Комітет Укр. Національних Організацій міста Ню Йорку.

В ПЯТНАЦЯТУ РІЧНИЦЮ ПЕРШОГО ЛИСТОПАДА

Не сумуймо, що Річниця Української Держави
Застає нас знову й цей рік у неволі у сусідів;
Ми Ідімо зустрічати цю безсмертну згадку слави
І несімо в своїх серцях віру нашої побіли.

Ми в неволі, але зірка щастя в споминах, сіяє.
Незатсртнп образ волі перед нами все видніє:
Брязк табель і голос сурми ще й досі в нас не втихає,
Там, де кров ще по могилах неприсохла червоніє.

Наше Військо добровільно свою зброю не зложило;
Терен битви, фронт єдиний лиш затьмився V темряві;
Фронт повий нам вкажуть наших Січових Стрільців МОГИЛИ,
Там, де села іі міста паші ше й досі горять в заграві.
Ми діждемо ще Річниці Української Держави,
Стяг свободи України те підіймуть нові руки,
Ще діждеться Львів і Київ Листопадової слави!...
Утомились батьків сили, підіймуться діти й внуки!

ЛИСТОПАД - СПОМИН ПРО
ВАС, ДРУГИ МОЇ.

Зіюву рік м>
Листя темно-червоне,
І знову повсюди видно огні і кров,
А в селах дзвонять дзвони.

І зіюву бачу Вас, як в поле йдете Ви
Рядами в сотнях — хід рівний,
Свяченою водою благословлять нам»,
Настрій в селах ч

УВАГА! ЕЛІЗАБЕТ, Н. ДЖ„ І ОКОЛИЦЯ! УВАГА!

ВЕЛИКЕ ЛИСТОПАДОВЕ СВЯТО !

: : відбудеться : ::- :

ЧАХОДОМ ЗЛУЧЕНИХ ТОВАРИСТВ, БРАТСТВ, СЕСТРИЦТВ
І ПАРОХП В ЕЛІЗАБЕТ, Н. ДЖ.

В НЕДІЛЮ, ДНЯ 5-ГО ЛИСТОПАДА (ШЕМВЕВ) 1933 РОКУ

В УКРАЇНСЬКІМ НАРОДНІМ ДОМІ,
214-216 ПЛ.ТОМ 5ТВЕЕТ, ЕІД2АВЕТН, N. .1.

Початок в годині 5-тІй по полуднії. — Вступ 25 центів.

Співати буде хор Тов. Боян під дір. М. Ядловського. -
Святочну промову виголосить д-р Л. Цегельський. — На
торжественну Службу Божу і Панахиду за поляглих героїі
маніть явитись члени всіх організацій з прапорами і відзна-
ками точно в годині 10-тІй рано в церкві св. Володимира.

Проситься всіх громадян до численної участи.
»н (, Комітет.

В городі Льва в лязурах сонця грав
Прапор золото-жовтнй.
Стрілецька пісня на Поділлю лунає,
А гук гармат не мовкне.

Всюди настрій, як великого свята.
Усміх на лицях грає.
Бо це наш день великої відплати,
Ворог в кров) конає.

Дівчата усміхом чарівним
Прощають своїх милих:
«Іди, борись за волю України
І вертайся щасливо!"

І Йдуть Стрільці як на велике свято.
Страху у них немає;
,Л~ей, війно село, широке село*
Гомін в і'олях лунає.

і знову рік минув, лист с

[дерев,

Здаєсь, я, Стрільці, з Вами,

Ідемо враз впе|чд, чути гармати рев,

Кншггь бій з веоогвмн.

І исодного з нас під лісом за селом
Лосяглн вражі спіч
П нині сиплеться лист 1 вється кругом
Понад сумні могили.

Дмитро Захарчук.

40 чоловік, зачали на нас на-
ступати. Ми їх допустили
близько до касарні, а опісля
відкрили огонь зі скоростріла
і карабінів. Стрілянина трева,
ла понад три години. По на-
шій стороні був один, ранений,
г.о польській були 2 вбиті
Ґ ранених. Решта Поляків від-
селила і ми забрали всі бу-
динки обозу. Я залишив вар-
ту з 6 жовнірів, а з решток;
прийшов до поліційної касар-
ні. Тут я довідуюсь, що четар
М-рак вигнав усіх Поляків
харчових магазинів і забрав
найголовнішу позицію поль-
ської кватири при вул. Горо-
децькій та Бема.

Дальше У- С. С. забрали від
Поляків „Гору Сфацена" і пі-
дійшли аж до янівськнх бара
ків. Перед вечером прийшла
від Боевої Управа вістка, що
вайтеся здорові! Як я не верну-ІПоляків виперто з усіх пози
« до вечера, то ти, Теодоре,| цій, які вони попередно
перекажи моїй мамі І моїм се-
тарам; що мене Ляхи вбили".
Я подумав собі: а хто моїі
перекажете, як мене Ляхи

00 н 8. годині наступати мали-
ми відділами військ на вул. Го-
родецьку, Янівську, КлепарІв-
ську аж до військової стріль-
шші. Молодий старшина, че-
тар М-рак, голоситься охпт-
ннком до наступу і вибирає
собі найгіршу позицію на ву-
лиці Городенькій, що з усіх
сторін найгірше була обстрі-
лювана -Ляхами, а переважно

1 костела св. Елисавети на
юя. Льва Сапіги і Городець-
кій. Четар М-рак вибирає со-
бі з поліції кількананять хлоп-
ців, що знають добре поло
жеїшн Городецької вулиці,
пятаЕтьсн: „Хто піде ЗІ мною
до наступу на Ляхів?" Всі ви-
брані закричали: „Підем, пі-
дем, пане ляйтнанте!" Четар бе-
ре дуло скоростріла на плече і
говорить: „Всі за мною! Три
иаіїтеся добре, а решта оста

Барикади на вулицях міста

З прибуттям нових поль-
ських сил до Львова знов пов-
стала стрілянина і канонада
вулицях міста. На ву.
мнрівській відділ поліції роз
бирає камінну дорогу і копає

ЗО >

„декунки", затягає дроти, у-
ставляє скоростріли та обса- ;
джує важні пункти домів на >
рогах вулиць. На вулицях Мій- ка( -Ф ню
кевича, Сикстуській, Копернн-
ка і Словацького і — всюди на
вулиці позатягувано ріжні во-
зи, пачки І клуби кільчастого
дроту. "По домах не видно вІ-

нас більше як 20. Є
рнх, між тим б ранених. Є .і
убиті підстаршими і' один У. С.
Стрілець.

Одннацята година в нони,
і Ми, шо при поліції, відбули
'наради. Мене вислано до Бое-
вої Управи. Там я здибав ко-
мандяйта поліції О-ського. Він

в ночі має опустит
Решта покищо з;
аеться на місцях, бо завтр
будемо наступати

пограбовані жидівські склепи
У Політехніці було повно поль
ських легіонів. На вулицях та
кож було повно узброєних ци
ільних. а вже при самій пози
ції були самі львівські банди
лодії, проститутки і 15-
літні хлопці. За 24 годин пе-
ремиря велися мирові перего-
вори поміж Українцями й По-
Вони знов не при
несли ніяких угодрвих наслід-
ків. За той час Поляки зорга
візували свої розбиті сили та
ожидали двох полків тарні
ського легіону, що були
дорозі до Львова.

Ось що говорили наочні с:
ки про тих два полки: Ґенер

Роя виступить 3 промовою до вулиц, -а дн,.у. і н наша артилерія з| аи „„ побачили величезну я-

Дуже СИЛЬНО 1 ЦІЛЬНО ОЬ| п д„..„., ппїппиал:! .... ппг-, иаі-япчі НІГ

тензнвннх революціонерів.

Десь від 18. листопада на
вулицях лежав сніг який цаль
завгрубшки. Над раном ко-
ло пятої години повстала
дуже сильна експльозія. Ми всі
позривались на ноги й пита-
ємось один одного, що то
може бути. Всі в поготінлю у-
війшли „в декунки" на вул. Ка-
зимирівській. Нічого не видно
крім тої порохової мраки, вдо
звідкись все помало па нас па-

іміттн, яким позатикували вік- 1 к - гі|ГІ ,,

на, вибиті кулями. На вулицях^ "„^"Г. дка
' не видно нікого. Тільки десьне- 1 1, '^ ■
Е І десь перебігають наші з одної; * а Р"

силами Наддніпрянців, що нрн-і з; вс і х сторін почали ирихо
йшли з Радивилова. З тим я : дит „ телефони з запитами, ще
_,. вернувся назад до мого відділу! сталося. Ніхто нічого не знає
по . і передав це до відома коман-| НІ , )0Г0 не бачить, крім пада
" чої порохової мраки.

Десь коло години 6. рано
з касарнею пк вжс Т р хи розвиднілося, і
доставлено; , четарем М-ком де

під вулиці -- капала-] каса р (п - фердиианда. На подві
ю між касарнею і школою : ~

п?шок И до^ " За Т0Й час в "Р авн » к ;.очої порохової мраки.

душок, дошок та Р ! *"°™ ла *_ | чорнобривчук полагодив спра-! ■

тих полків, щоби йшли рату
ти свою землю і польський на-
рід, загрожений смертоносни-
ми тортурами з рук Українців.
Легіони відповіли Генералові!,
що вони не мають наміру йти

бють? Вона від мене далеко,
Десь аж за широким морем
і н її вже десять літ не бв-

і Високого Замку розпочала

динанда, в котрій знаходилася ш о і , по головні щ
залога з яких 120 жовтр.в ф Є рд 1шан д'а.
під командою сина Івана Фран-|{4^™ ПммтіГ ті питаде
ка. Поляки зайшли у гицлів- го -

му. Кавалок рога касарні, що
Горо-

брали були від нас.

У нашій армії запанував| ської зем _
слиьний боєвий духї піоби стоював на своїм І зачав л*
дальше наступати на Ляхів.| гіонам доказувати, то Укр:
Вже ніхто з наших жовнірів їнці на сп і ЛК у з Жидами зну-
не інтересуеться, скільки нас є
ранених чи вбитих. Кождий
ходить веселий і

сильно

Цілим

Четар пішов до бою одним
шляхом, а я пішов другим. Я
собі вибрав 12 хлопців з
■іінії, котрі поперебиралис:
старе військове убрання. Взяли
фіру, положили на ній скоро
а Ріл і йдемо один від дру-
гого на яких 30 кроків хідни-
ками, а фіра з одним конем
тягнеться по середині вулнц ;
Яховича на переді нас. Спокій-
ио дійшли ми до КлепарІвськО'
вулиці, до дому інвалідів. Не-
сподівано зпоза домів посипав-
ся на нас град куль. Я дав при-
каз, щоби відступат^'до пер-
шої касарні обозу. Всі зій
"їлись до

итається,

коли . будемо знов наступати.
-Одначе такого приказу не було
і ми залишилися на тих самих
позиціях.

Від Боевої Управи прийшов
приказ, що знов є перемиря
на 24 годин. Тоді Команда По-
іції післала мене поза демар-
каційну лінію, щоби провірнти
польські сили. Я пішов, з одно-
жінкою (тепер вона у Льво
ві), щоби відвідати моїх зна-
комих, шо замешкали при ву-
лицях: Шептицького, Льва Са
піги, 29. Листопада, Городець-
кій П., Блона Кордецького і Я-
нівській. Прийшов я до касарні
—тх.

щаються над польським наро-
дом. Тоді легіони згодилися
піти на Львів, як п. ґенера.
Роя позволить легіонам „по
таньцоваць 48 годзін над жи-
дамі". Генерал не був рад щось
подібного позволити, але хотів
за всяку ціну, щоби полки
шли на Львів. І справді поль-
ські легіони добре „потанцю-
вали по Жидах": було кілька-
десять Жидів убитих і спалено
кілька домів в жидівській діль-
ниці.

В часі похорону тих помор-
дованих Жидів велика маса
народу взяла участь у поході
на ЯнІвське кладовище,
могилами помордованих при- сталося
сягали рабіни, що _ п _ імстят .^. я ,| "^р^

.ііШТИГгі'Є ДО ВУЛИЦІ

сОької,' був вні
Прийшли ми до середини ка-
сарні і питаємося, шо сталося
•■[Командант відповідає, що По-
■еває стрілянина, іяки підійшли каналом вул.
Поляки підпа-Тородснької аж під касарню І
в котрім знахо- підложили велику скількість
етара М-ка, хар- динаміту, щоби нас висадити
. І ннугу той гук заглушує нові мв.«ипи коло касарні; повітря" бо нічого іншого нам
, неппитомности В ; Бмгі-. ф ерлинанда й головну почту. , с годні зроб, -
з неп Р итомност "; " ? р "''^ -Підпал почти був виконаний
арешт^н роибр^и^а- пд *„ ово Поляки - обляли наф-

ешти коло самої ;

Всіх арештан- лився відділ

чові магазини

сторін нам поперетинано теле-
фони і нам ніяк не можна злу-
читися з Боє»ою Управою. На
вулицю не годен ніхто вийти,
бо кулі падають як град Перед
вечером знов вияснилася си-
туація, що Поляки знов нас о
кружили з трох сторін і за
брали нам стратегічну позицію
Личаків. До касарні Ферди-
ианда не можемо дістатися, бо
Поляки щільно обстрілюють зі
скоростріла на вежі костела св.
Елисавети вул. Городецьку, ріг
Яновської і школу св. Анни
Вже 12 годин залога старши-
ни Фг>ан"а не дістала ніяких
харчів, які туди достарчала

Над ! " і"- і також, шо

відділом четара

. 12.

іьськии поколінням!

>' варТ >^ х РО '"вотення ТГ 3 у Н сїх тою будинок здолини і вогонь
ват визволення. ^ усіх обхоп[Ш цілиГі буднн0 к нараз.

На горі в будинку знаходилася
українська залога і то одна
з головніших залог міста, що
обороняла майже цілий центер
міста. Вся почта в полумях
а з третого поверху безпере
етапно клекотять скоростріли
не видно, щоби наша залога
з будинку почти відступала.

Четар М-рак зі своїм відді-
лом відступив до касарні Фер-
диианда, а опісля- прийшов до
касарні поліції. Ми поздоро-
вили один одного й питає-
мось, яка наша ситуація. О-
бндва прийшли до заключення,
шо треба Львів опустити, бо
наше військо не надається до
таких боїв. Такі вуличні бої
надаються тільки для місцево-
відділі дголІції, .де була го населення, що є обзнайом

Скільки маєте вбитих чи
цінених? — питаюся.

Нема ані одного, — відпо-
відають, — тільки кілька, як
--онлн на варті,, попадали на
землю від гуку, але повстава-
>и. А там три лежать заглуше-

ні.

Як

Приступаю до них І питаюся
-- Хочете курити?
РсІ три відповіли: — ; Дай-
\ дайте, як маєте.
Я печастував кождого папі
""-ет. а один Із „заглуше
нх" питається мене: — Що
п такого сталося, що зробив-
я такий страшний гуН?
— Та що сталося, комета
пала з неба! — - відповів я.
Всі зачали сміятись, а я з
етарем вернувся назад до сво-
го відділу.

" 20 листопада моя коман-

внелала мене на Підзамче.
Там зустрів я оживлений рух
відділі У. С. С, що при-
готовлявся до наступу на пе-
редмістя Жовківське І Замар-
стинівське, звідки Поляки об-
стрілювали нас з усіх доміз
: зі стрільниці.

Прийшов я до відділу і здаю
звіт про те, що я довідався.
На передмістю Городецькім і
Янівськім ніби троха втихла
стрілянина, але на передмістю
Жовківськім і Замартинівськім
знов сильно розпочалася. І пе-
ред вечером У. С. С. заняли
згадані передмістя.

Дня 21. листопада Поляки
заняли касарні ляндверів на
вул. Петра і Павла. Моя ко-
манда вислала мене на вул. Ли-
чаківську, щоби розслідити на-
ше положення. Я дійшов Ли-
чаківською вулицею лишень
до гарнізонового шпиталю, а
там вже дальше Наддніїтян-
ці, сотня РаднвілІвських Гай-
дамаків, мене не пустили.

Я спитав коменданта тої сот-
ні, яке наше положення. Він
мені відповів: — Дуже погано.
Тут десь зараз буде бій.

Була 9. година вечером. Я
вертаюся. По дорозі я вступив
ще до Боевої Управи і' по-
бачився з Вітовським. Він був
перемучений так, шо не міг на
ногах держатись. Сказав мені
лишень одно: — Вся біда в тім,
шо ми всі перемучені і то так,
що Поляки наших жовнірів за-
бирають сплячих на вулицях
до неволі.

Я прийшов до касарні десь
коло, години 11 в ночі і здав
своє справоздаиня. Коло годи-
чй 1 по півночі й сказав чета-
ревн М-раковн, що йду іна
вулицю Ягайлонську до мого
товариша і там може троха
тересплюся, а ви пішлете ко-
гось, щоби мене збудив вразІ
ткоїсь небезпеки.

Пішов я на вулицю Ягай
тонську і там добре собі за
снув. Рано коло 7. години Ля-
хи мене зловили сплячого, на

СВОБОДА, СЕРЕДА, 1-го ЛИСТОПАДА 1933.

тт укрдгнц! з філдделфії і окопищі увага!

СТАРАННЯМ ЗЛУЧЕНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ м. ФІЛАДЕЛФИ

1 ВСІХ ФІЛАДЕЛЬФІЙСЬКИХ УКРАЇНЦІВ

ДЕНЬІШОГО ЛИСТОПАДА

^3

СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
програму до якого влаштовує
ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ
Відділ 12 і СТРІЛЕЦЬКИЙ ГУРТОК ч. 1

.;;,г\.і;і^:і. Українські Січові
,ії І українські салдатн мо-
ірограмії рівнож запрошено

поз>іція заявила, що вислал

* Р. Купчннсьного, в якій
■іі жовніри австрійської ар
сковської армії і Святочіи Промп

ІІДЛ.ІІ "

ЧеСТЬ ТИМ ІЧріІЯМ. ІІИІ ПРИЧИНИЛИСЬ ,1.1 її ІЮИСІ.

жавкостн великою народньою мааїфссгаціею у ч'м.іл,слчпі:

'Свято розпїчнеться в годині й-тін внечір -

В НЕДІЛЮ, ДНЯ 5-ГО ЛИСТОПАДА (ШЕМВЕВ) 1933 РОКУ

В УКРАЇНСЬКІМ ГАЛІ, 849 Н. ФРЕНКЛІН ВУЛ.
З цього приводу будуть продаватись гузикн з портретом полк. Д. Ві-
товського по 25 ц. Дохід піде- на пістольну боротьбу і Інвалідів Україн-
_£ЬКОЇ Армії. — Управа ОДВУ. " 1 2 з -Мі

УВАГА! УКРАЇНЦІ Й УКРАЇНКИ З НЮ ЙОРКУ! УВАГА!

Без участи в політичнім житті Америки не можемо стати
політичним чинником. Вибори, це є іспит політичної зрілости.
Це є перегляд зорганізованої політичної сили. Таку силу тре-
ба виказати І нам. Українцям Ню Иорку, які зачисляємо себе
до. Демократичної Партії. А щоби дати Українцям нагоду
виказати ту силу, то скликається

МАСОВЕ ВИБОРЧЕ ВІЧЕ ^

В ГАЛОВНІИ ГАЛІ ПУБЛИЧНО! ШКОЛИ
під ч. 605 Іст 9-та улиця (коло евені „В"), Ню Йорк, Н. Я.

В СЕРЕДУ, ДНЯ 1-ГО ЛИСТОПАДА (Ш.) 1933 РОКУ

^ В ГОДИНІ 7.30 ВВЕЧІР.

Віче скликує Комітет Злучених Клюбів, яких комнанійнйм
ГОЛОВОЮ є адвокат Михайло Мізнак. На вїчу ГОВОрИТИМуТЬ
кандидати на міські головні уряди, а то мейор міста Дж. П.
О'Враєн, контрольор Праял, .Чілтон Соломон, конгресмен
Бойлен, судді Делегепті, Боген, .Медіген і інші. Говоритимуть
теж і українські бесідники.

Яких би ми не були політичних поглядів, прийдім на не віче [і послу-
хаймо, за що Іде виборчії боротьба и Ню Иорку. Не е паш обопязок як
юрожан бмн на і.іких нїчзх і виказати, що нам, Українцям, є дорога
судьба цьою кр.іні і н.шьпп місіл. Си.'.сю іфіісмнісім викажемо їси; и.нні
силу і політичну ЗРІЛІСТЬ. 2 5 -І

Український І 'о р о жанський Комітет.

(8)

Предс.: На якій основі ви опозиція ОУН, на чолі якої
здогадуєтеся, що ті люди, які, стояв Габрусевич і Коссаі
мали тон револьвер, вбили Го-1
лувка?

Бараиовський: Крнсько го-
ворив, що дві 'роботи вдалися
групі Гнатова. А що я знав
про напад на почту в Трускав-
кий вдався, думав, що
друга робота була напевно
вбивством Голувка.
Предсідник намагається вня-
итН, в який спосіб револь-
р дістався в руки Гнатова.
Предс: Чому ви, коли гово-
рили Чеховському, що маєте
револьвер, яким убито Голув-
ка, не показали цього револь
вера?

Бараиовський каже, що вії

ВКЕМЕІЧ
ЕШОРА
на УКРАЇНУ

Спеціяльний потяг із пристані Бременгевен
забезпечує вигідне получення
з УКРАЇНОЮ.
Інформації в будькотрого льокального агента або

ШТН 6ЕКМАИ ІА0У0

57 ВКОДОЖАЇ - МЕЖ УОІЇК

ПРОЦЕС ЗА ВБИВСТВО ГОЛУВКА

(За кращою українською пресою).

лист до Проводу ОУН, щоби
пойняли їхні домагання, бо
інакше повторять Трускавець
у другому виданні. Опісля зі-
знає, що контактувався з дія
чамн ОУН за посередництвом
Федусевнчівноі. За допомогою
Коссака запізнався з Гнатовом
вперше в 1929 р. Другий раз
за посередництвом Коссака пі-
знав Гнатова в Дрогобичі ,'і
тоді Коссак сказав, вказуючи
на підсудного: „Це певний
наш чоловік і в усіх важних
сливах до нього звертайтеся'
Досі знав Гнатова лише під
псевдонімом „Залізняк". Оліс-
с показав, хоч мав його в ки- 1 ля Коссак представив йому
гені, бо ком. Чеховськнн не правдиве назвище Гнатова
вертав па слова Ьарановсько- [Другий раз зустрівся з Гнато.
о уваги та шоит(> сказав до вим у квітні 1931 р. і цей
идсуліого таке: Якщо ваша зав йому, що він підготовляє
інформація правдива, тоді я „алад на банк у Бориславі та
зловлю вбнвникш і револьвера на кшілера в томуж місті. Про-
мені вашого не потрібно. Він сив, щоби Бараиовський виєд-
може вас лише здсконслірува-'иав апробату для нападу та
Т,І „ гроші на цю ціль. Баранов-

Предсідник питає, чим Ба- ськиіі відповів, що апробатн
рановський пояснить, що, хоч не дістане, бо закордонний
з ОУН, він далі провід закинув боеву акцію в
значними діяча- 1 краю і намагається легальною
мив навіть у 1929 дорогою зед „ у вати собі маси.

Тоді Гнатів заявив, що він має

З

ЖИПЯШЕРЩІ.

ГАРТФОРД, КОНН.

Протестують проти больше-
внцькнх варварств.

Заходом Стеіітової Органі-
зації стеііту Конетнкот відбу-
лося в неділю, дня 15. жовтня,
масове иротестаційне віче про-
ти нищення України голодом,

Вишньовський, М. Ярошевич,
К. Дам, К. Гирчиця, М. Савяк,
І. Прохннцький, П. Внук, о. Н.
Г. Васілев; «по 50 ц.: Ф. Шар-
кевич, Н. Курко. Дрібна збір-
ка принесла $5.30.

Павло Курко,
Василь Дерлиця,
' секретарі віча.

В- нічку осіяну листопадову
Туман завис над ріками;

лісах безлистих немов екш „

л * ГиІос
А сум вандруе шляхами.

І пустим полем вітер казиться
Тай лист опалпЛ згортає

М1ГІНГИ ВІДДІЛІВ У.Н.СОНШ

, О. Тон

336.

КЛИіЛЕН;

ПОВІДОМЛЯЄ СВОЇХ ЧЛЄНІВ,

-.збори ВІДЙУДМЬСН в неді;.™, - .,-

ЯК НОВИМ ЗаСОбОМ, ПрИДУма- , стопила, в г одині 1-ІЙ пополуднії, бо

ним червоною Москвою Для.;^™ с ;і™Л"Ї;,1':рХТ"
вирівняти вкладки і хто Хочь
■и стару грамоту на нову, не-
— ~і збори.

його усун;
приставав
ми ОУН і
р. на конгрс
Піде, не н

людей і зброю, гроші десь ПО-
ЗИЧИТЬ, а плян таки виконає.
Далі просив іще одного ре-
вольвера.

(Далі буде).

ОУН до Праги,
на це відпові-
сти, опісля каже, що ОУН йо-
го дійсно викинула. Він лише
па домагання поліції контакту-
вався з людьми з ОУН І за ві-
домом поліції виїхав на конг-
рес. Каже, що поліція дала
йому пашпорт і він виїхав до
Праги в 1929 р., а вернувся до
краю в травні 1930 р. Тут за-
мешкав у Дрогобичі, опісля
поїхав до Дарахова до своїх
батьків. Із поліцією не пере-
ривав коїгтакту.
Коли комісар поліції н 1931

Р шав ™ щ^Г™: В НЕДІЛЮ, 5, ЛИСТОПАДА Ц.Р.

УВАГА! УВАГА!
УКРАЇНЦІ ЗІ СТЕПЛЕТОН,
С. АРІ., І ОКОЛИЦІ!
БР. СВ. АРХ. МИХАЇЛА,
відділ 211 Укр. Народ. Союза,

поневолення України. абори.

Простора галя (Лірик Гол)
була виповнена по береги.

Віче відкрив короткою про-
мовою п. В. Калина, предсід-
ник Стеіітової Організації. Він
пояснив, що за причина, що
медом ,ї молоком текуча Укра-
їна голодує, що там людоїд-
ство. Це озлобило прнсутних
галі бодьщевнків і вони хо-
тіли відразу внести заколот і
не допустити до віча. Та це їм
не вдалося.

На секретарів покликав
предсідник громадян Курка *і
Дерли цю.

Перший реферував
ською мовою д. Галенда, який
переповів усе лихо, що тепер
діється на Україні. Секретар
мейора міста, п. Кейс, внеказав
своє обурення зприводу виго-
лодження Ураїни Москвою, і
професор Барет з Трінітн Ка-
ледж виголосив довший рефе-
рат. Він представив образ бо
ротьби американського наро-
ду за свободу і порівнав ту
боротьбу з боротьбою україн-
ського народу за

Ів. Хрс

ВІЛКС-БЕРР1: ПА. Бр.
ігтсля, піл. 223, повідомляв
о- звичайнії» мітінг підбудеть
лпсппмд,], її гали парафіяльні!'
по О. Божій. Повинністю е к
члена прибути на ті збори, бо
пі справі! до полагодження. Напомн-
нається членів вирівняти свої" залег-

ождог

НЮ ПОРК, Н. П. Тов. Жеребслька
Любов, від. 14.4, повідомляє своїх
членів, що місячні лборн відбудуться
в суботу, -1-го листопади, в годині 8.
ввечір, під ч. 217 Іст 6-та пул. Про-
ситься тих членів, котрі Ше не зміни-
ли своїх грамот, щоб принесли
парі грамоти на мітінг і змі
Проситься всіх членів прийти

ПОСМЕРТНА ЗГАДКИ

.В пятницю рано, дня 27-го
жовтня ц. р., помер у Шікаго
старий і багато заслужений
член У. Н. Союза, Василь Не-

підсудного коресш
депткою на конференцію до
Станиславова. Тут у жидів-
торані сказав йому
ком. Чеховський, що в мет-
анні його в Дрогобичі відбу-
деться краева конференція
ОУН. На ній були м. і. Коссак
Гнатів. Підсудний сказав то-
ді, що цс конференція фіктив-
на, та щоби Коссака взагалі не
арештували в його хаті, бо це
його здеконспірує. Опісля ка-
і 19:10 р., по приїзді
до краю Петра СайкевИча він
сконтактувався зі Сайкевнчем
і лей сказав йому, що він є
краєвнм командантом, а йому
запропонував бути його за-
ступником. Каже далі, що про
приїзд Сайкевича довідалася

В УКР. НАРОД. ДОМІ,
35 \УАНКЕЛ ЗТ.. ЗТАРьЕТОІЧ, 5. 1.

Початок в год. 5.30 ввечір.
Вступ: мужчини 50 центів,
женщннн 25 центів.

Ґ>\мс

ПГ'И> р.-їП.І

старших

і 'бал

рад:

До

хестра Зпзулсвнча. отож просимо
усіх молодих *

любить дігбру музику і чссш забаву
прибути нл цей блль. Г)\д\ть здорові
ніШИіки. смачна перґкгск.і. чесна ..П.
слуга, за що ручнть 2Ї4-;

Комітет.

Дивний хлопець.

- Як там мій син вчиться у
вас, пане професор?

— Динний хлопець. Голову
має рішучо пусту, а годі що
в неї вложити.

Він теж напятнував варварську
політику совітських диктато-
рів з Москви.

По його бесіді перебрав
провід вічем гром. Калина. Го
ловним бесідником в україн-
ській мові був о. А. Іванншин
з Ню Бритен, Конн. Він так
демаскував московських оку-
пантів, Що навіть большевп
кн не відважилися протестува
ти і переривати бесідникові!.

Підчас збірки московські
прихвостні зчинили крик і ста-
ралися перешкодити збірці. Та
віче скінчено в порядку, бо
відчитано резолюції і вадсп
вано національний гимн та „Не
нора Москалеви н Ляховн с.т

ЖТІТЬ".

Збірка принесла $36.30. По
сплаченню розходів вишлеться
решту до Обєднання.

Жертви зложили: Мангетан
Спа Лонч 55; М. Папа $2; по
Я: Т. Галенда, А. Пітуляк, І.
Иестерук, Т. Ткачук, А. Паюк,
К. Ґвісць,. О. Мотіиіь, П. Мо-
а, О. Коман, Л. Апанович,
І. Бойчук, С. Кундис, В. Дер-
лиця, ІІ. Курко, О. Курко, С.

—

—

Покійник підтримував май
же всі українські організації
та товариства, а в 1919 році
заложнв відділ ч. 220 У. Н. С-
в Шікаго, в якім був перших
4 роки предсідннком.

Покійник походив із села
ДроздовичІ, повіт Перемишль,
Галичина, а 'прибув до Амери-
ки в 1907 році.

Цього року, як формувалася
„Українська Корпорація Сві
тової Вистави", він був вибра
ний на уряд директора і для
цеї справи вложив чимало
своєї праці, а навіть грошей.

Покійник помер майже на-
гло, бо хорував лиш один тиж-
день, полишаючи жінку і двоє
сиріт, дівчину Анну та сина
Володимира. Не прожив" навіть
цілих 51 років.
Земля йому пером.

пі-лпгіои а иптіи [іішкрвОіе оа-

РАІМ-ЕХРЕИЕЙ

СТРАШНИЙ ТАР ЗА а

на могили

х стрільців Х<НННЇП|ІХ

3 нього шночкн сплітає.

не троянді

у тих віночках,

Червоні, білі

Де кааинонь

ЦІЗОНЬКИ св

>ї кроваві.

Тай нічка п

й тополі;

Дубн 3 крІсл;

Сумують ко

і їм отнх стрілецькая,

Що слід по

Бо ворог к.

Аж- тут дух

віший з пітьми ю.ііичц

„Ні, не нора нам ридати,
Але бодріпнсь і готопитнсь.
Слушних/ зніа сміло чекати.

„Бо нони прийдуть, як вже ;>.ц
Наші дні листопадові:
Може це будуть дні веснянії,
іМожс біленькі, замові.™

не той Дуї

:аніоТ Неш.кн Вкратіш
Тай понад Київ, Львів і
Вамае стиг жснгтнй-сшііЯ.

Анастасія Рнбакпна.

ДРІБНІ ОГОЛОШЕННЯ

ПОТРІБНО СТАРШОЇ ЖЕН1ЦИШІ

коїра вміла би апарпін обід .им

олоентнеь днетовно і

ТИМКО МЕЛЕЩУК
56 — 49іЬ ЗігееІ, Арі
ІіУОООЗГОЕ. Ь. І.

ФАРМИ, ДОМИ 1 БИЗНЕСА
на продаж І виміну. Дуже дешеві
Колись коштували по $4000 і $Ь000,
а нині можете купити за $1Г>Ш лі.і
$4000. Пересилаємо гроші до кріт,
ШПфкартн на всі лінії і ноданша-
емо всі краєві справи. Адреса від
19 літ та сама:

АНТІН ПАШУК,
322 N. 8(Ь Зі., РЬіІв^еІрЬІа Л.

ІОСТУПНА МЕДИЧНА ПОЛІН

ІКАМ, працюючим в гоїелях і йі-

Лчнких. повіломлче своїх ч.ичишь, іш>
3(ірГ;н!Ізуианнн іакої помичі дирч(еии
д-рони медицини М. Фклюрнну. Ло-
кн Юнія відчинить медич. каицслиічм
в своїм власнім іюмішкіішгі. і,
сово д-р Филюриц буде приймані .сі-
рих У СВОЇЙ ЛОКТОІПГЬКІИ К..ІІЛ

113 Вест 42 нулкия, Ню Иорк Сіпі
(поміж Вгоаа>.іу і 6 енеию) від 10
години рано до 10 год. ввечір. Бідні-
ші жінки отримають поміч і медішм-
ну безплатно. Картка на опіку ,т«кю-
ра видається в канцелярії щип.
"" З Комітет Юнії, Льокаль 15.

СКРІПЛЮЄ

РЕГУЛЮЄ ЖОЛУДОК.

Новий лік Магентои — дає подиві"
гідні успіхи в лікуванню чііслеїшях
недуг. Иагентон побуджуе і скріалк
ослаблені життєві органи, ^лі.тає на
залози (глендс), усуває гази і кваси,
поправляє апетит, скріплює нерпи,
привертає сон. словом, дьтпє гм ці-
лий оцгпнізм, усуваючи сіі[Чічиіічи-
чу недуги отрую. Магсніов а лінія
їли всіх, то є: мужчин, жепшии і ді-
ей. Памятзйтс, що є два роди №-
енюну — а порошку 50 ннт. та иуш-
:у. і В плині, 60 цит. І доляра іа
гляшку. Не плекайте недуг, — п ше
іегодня аа.чоаїс Маґентон і авчніп.

«ШіЛаїИ. С.:МІ [іср,-!,.,:;.
ліпшої Меднцннн-Тоніку не лмаГідек

□ свп-і гів-
Письма і замовлення адресуйте ми:
СКАМЕКСУ СНЕМІСАЬ СО.,
Іпс,

204 Е. І8Л 5Т., \Е\\ ; УОНК, N. V.

Здивований гриф ревів з не-
мічної люти, як осмалене тіло
Тарзана просмикнулося через
отвір у мурі ставку Грифа, я
звідти н озеро за стіною. Тар-
зан тепер думав тільки про
одно: як вернутись до святині,
де він востаннє бачив свою
любку. Але як йому знайти до-
рогу до святині? Перед ним
далеко - далеко підносилися
вгору стрімкі скали, які не-
мов би замикали йому вихід. '

Тарзан підплив до скали та
плив здовж неї, шукаючи очи-
ма виступів у скалі, по яких
він лн'г би вдертися вгору. На-
КІиець він знайшов на рівні
з поверхнею води отвір. Він
нащурив на хвилю вуха, потім
обережно підняв своє тіло до
отвору. Його тіло заблестіло в
місячнім світлі. Перед ним роз-
тягався темний коридор. По-
ступаючн скоро, як тільки на
це дозволяла обережність, він
посувався вперед у глиб пе-
чері.

Він перейшов ще кілька по-
верхів крутих сходів та ввій-
шов у другий коридор, слабо
освічений лямпами, вставле-
ними н стіни. По обох боках
видно було багато отворів, а
його, бистре вухо відкрило
десь далеко якісь голоси. Він
знову мусів - шукати способу
скритись, а навчившися з до-
свіду, як це найкраще зробити;
вік поповз, як Нума при напа-
ді на жертву, до завіси, що за-
кривала йому вид у найближ-
чий апартамент.

Минуло кілька хвилин, під-
час котрих чути було зза за-
віси короткий, уривчастий
харкіт, а потім настала тишн-
на. Опісля завіса відслонилась
і звідти вийшов на коридор
Тарзан, з лицеи, закритим
жахливою маскою Джадбено-
та. Його увагу звернули го-
лоси, що походили з середини
кімнати на лівій стороні. Він
станув на хвилю, з вухом при-
туленим до завіси. Він пізнав
голос найвищого жерця, і від 1
нього Тарзан довідався впер-
ше про смерть короля, ;

Д-Р ЮРІЙ ЩРЕЙКО

УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР,
ХІРУРГ І АКУШЕР
153 АУЕгШЕ В,
№Е\У УОКК, N. У.
(нежн 9. 1 10. ул.)
ТвІ. АІХОНСЩШ 4-8625.
Урядові години: рано від 10 до
П, ввечір від 6 до 8, а в неділі
після умовк.

ПЕТРО ЯРЕМА
УЩАШСЬКИИ ПОГРЕБНИХ

аАМНМАЄСЬ ПОХОРОНАМИ
В ВКОИХ. ВКООМ.ЇИ. №\¥

ЇОКК І околицях.
129 Е. 71Ь 5ТНЕЕТ,
ГІГЛУ ЇОКК СГГЇ
Тй: ОгсЬапІ 4-2568